3. З чого починається любов до отчого краю? (перевірка) 2015

Звідки й коли приходить любов до рідної землі?

Біліє розквітла гречка, де-не-де підсинена волошками та ще зжовтіла від суріпки, а над нею зрідка прокочується бджолиний звук.

Ген по згірку причаївся темно-зелений гайок, а самий верх згірка вільний од дерев, там, либонь, щось було засіяно, а тепер скошено. Стерня ясна, свіжа, немов ще чистішою здається вона від синього неба, що прихилилось до неї.

Соняшники — мов кулі жовтого вогню, він висить на стеблах над городиною, їхнім полум’ям просякнуто зараз повітря, вони повертають людські голови до себе й примушують думати про них. Соняшники горять на подвір’ях, за огорожами, вони повиходили до дороги, й тут ростуть на вільному місці, й, Дивлячись на них, хочеш усміхнутись, ловиш себе на тому, що зласкавів і здобрів безпричинно.

Ти любиш тут кожен Соняшник, тобі все воно дороге, рідне, тобі воно наймиліше, — звідки й коли прийшла до тебе ця любов і залишилась у тобі вогнеликим соняшником?

Звідки ця любов, ця ніжність, ця несамовитість? Коли, здається, вириваючи на грядці чорнобривець, вириваєш не квітку, а власне серце з грудей, та й так і несеш його, закривавлене, в руці...

(За Є. Гуцалом, 177 слів)