Главная » Файлы » ЗНО Українська мова » Розділ 8. Орфографія

В категории материалов: 17
Показано материалов: 11-17

Страницы: « 1 2

Сортировать по: Дате · Названию · Рейтингу · Комментариям · Загрузкам · Просмотрам

Правопис префіксів і суфіксів

Подвоєння букв на позначення подовжених м ’ яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків .

Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних і збігу однакових приголосних звуків

Спрощення в групах приголосних

Правопис літер , що позначають ненаголошені голосні [ е ], [ и ], [ о ] в коренях слів

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о]

В коренях слів правильне написання голосних [е], [и], [о] можна перевірити за допомогою наголосу. Для цього змінюється форма слів або добираються спілнокореневі словам, в яких сумнівний голосний буде наголошеним. Наприклад: пом...ритися - мир - помиритися, р...зумний - розум - розумний.

Якщо правопис не перевіряється таким чином, слід застосувати правила:

Пиши Е	Пиши И	Пиши О
- у буквосполуках -ере-, -еле-: пелена, черевики;	- у буквосполуках -ри-, -ли-: блищати, тривога;	у буквосполуках -оро-, -оло-: дорога, колосся;
- якщо е при зміні випадає або чергується з і: осені — осінь, серпень — серпня;	- у суфіксах: -ик, -иц(я), -ищ(е), -иськ: столик, вулиця, вогнище, посміховисько;	У словах: гончар, корявий, погано, лопата, товар, монастир, богатир (силач), борсук, отаман, але: яблуко, яблуня, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати.
- у суфіксах: -ець, -ень, -тель, -еро, -елезн-: палець, велетень, учитель, п'ятеро, довжелезний;	-ив(о) в ім.: печиво, мереживо (виняток: марево, зарево)
-ен-: здійснений, кошеня, письмена;	-ин-: чужина, киянин, мамин;
-енн-: мислення, оголошен-ня;	-ичок-, -ичк- (від -ик, -иц(я): вуличка, бо вулиця.
-еньк-, -есеньк-, -ечок-, -ечк-: рідненький, тонесенький, вершечок, горлечко;

Важкі приклади написання слів треба запамятати, перевіривши в орфографічному словнику.

Зверніть увагу!

В окремих дієслівних коренях [е] чергується з [и]. Букву и пишемо, якщо далі стоїть наголошений суфікс -а-(-я): терти, але стирати, заберу, але забирати.

Самодиктанти з граматичним завданням

Для перевірки виконаного завдання слід вийти на сторінку матеріалу.

Правопис м'якого знака. Таблиця і завдання

Правопис м'якого знака

Для запам'ятовування приголосних, після яких пишеться Ь: "Де Ти З'їСи Ці ЛиНи?"

ь пишеться	ь не пишеться
Після м’яких *д, т, з, с, дз, ц, л, н* у кінці слова та складу: вісь, ґедзь, кінь, мідь, наморозь, палець, суть, швець, близько, восьмий, ганьба, Грицько, дядько, кільце, молотьба.	Після р у кінці складу або слова: вірте, кобзар, лікар, перевір, секретар, тепер, школяр, Харків.
Після м’яких приголосних у середині складу перед о: дьоготь, дзьоб, льон, сьомий, трьох, тьохкати.	Після н перед *ж, ч, ш, щ* та перед суфіксами -*ств(о), -ськ(ий): інженер, інший, кінчик, менший, тонший, Уманщина; волинський, громадянський, освітянський, селянський; громадянство, селянство. Але: бриньчати, доньчин, няньчин, няньчити* тощо, бо у твірних іменниках між приголосними виступає ь: бренькіт, донька, нянька.
У словах на -зький, -ський, -цький; -зькість, -ськість, -цькість; -сько, -цько; -зькому, -ському, -цькому; -зьки, -ськи, -цьки: близький, вузький, волинський, донецький; близькість, людськість; близько, військо, багацько; по-французькому (по-французьки), по-українському (по-українськи), по-німецькому (по-німецьки). *Примітка.* У словах баский, боязкий, в’язкий, дерзкий, жаский, ковзкий, плаский (плоский), порский, різкий і похідних утвореннях: боязкість, в’язкість, баско, різко тощо знак м’якшення не пишеться, оскільки тут *з, с* разом з к не творять суфіксів *-зк-, -ск-*.	Після м’яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м’які приголосні: вінця, кінцівка, користю, ланцюжок, радість, світ, свято, сміх, сніп, сьогодні, щастя; але: *різьбяр* (і *різьбар), тьмяний* і похідні від них. *Примітка.* Коли ь уживається у формі називного відмінка іменника, то він зберігається й у всіх інших відмінках; коли в називному відмінку його немає, то й в інших відмінках він не пишеться; пор.: Галька – Гальці, дівчинонька – дівчиноньці, письмо – на письмі, редька – редьці; але: *галка – галці, сторінка – сторінці, пасмо – у пасмі.*
У словах на -енька, -енько, -онька, -онько; -енький, -есенький, -ісінький, -юсінький: рученька, батенько, голівонька, соколонько; гарненький, малесенький, свіжісінький, тонюсінький.	Після л в іменникових суфіксах *-алн(о), -илн(о): держално, пужално, ціпилно* тощо, але в зменшених формах ь пишеться: держальце, пужальце й под.
Після м’якого л перед наступним приголосним: їдальня, кільце, ковальський, пальці, рибальство, сільський, спільник. *Примітка. Не ставиться м’який знак після л у групах -лц-, -лч-, коли вони походять з -лк-: балка – балці, галка – галці, галченя, монголка – монголці, Наталка – Наталці, Наталчин, рибалка – рибалці, рибалчин, спілка – спілці, спілчанський, але: Галька – Гальці, Гальчин*.	Між подовженими м’якими приголосними: буття, волосся, галуззя, гіллястий, життя, каміння, ллється, приладдя, сіллю.
У родовому відмінку множини іменників жіночого роду м’якої групи І відміни й середнього роду на *-нн(я), -ц(е) II відміни: друкарень, їдалень, крамниць, матриць, пісень, робітниць, стаєнь; бажань, знань, кілець, місць, сердець* і серць.	Після *д, н, т* перед суфіксами -*ченк(о), -чук, -чишин: безбатченко, Панченко, Федченко; Радчук, Степанчук; Гринчишин, Федчишин, але після л пишеться ь: Михальченко, Михальчук*.
У дієслівних формах дійсного та наказового способу: будить, будять, здається, косить, косять, коситься, робить, роблять, робиться, ходить, ходять; будь, будьте, винось, виносьте, виносься, кинь, киньте, стань, станьте, трать, тратьте.	Після ц у кінці слів – іменників чоловічого роду іншомовного походження: кварц, палац, паяц, Суец, шприц, а також у деяких вигуках: бац.

Правопис апострофа. Таблиця і вправи

Правопис апострофа

Апостроф уживається для позначення роздільної вимови я, ю, є, ї, тобто ці літери позначають два звуки - відповідно "йа", "йу", "йе", "йі".

Для запам'ятовування приголосних, після яких пишеться апостроф: "МаВПа БуФ"
Ставимо апостроф	Не ставимо апостроф
Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.	Перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як. Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.
Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.	Ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.
Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо	Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишеться: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.
У словах іншомовного походження: а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р: б’єф, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, торф’яний, к’янті, миш’як, кар’єра; П’ємонт, П’яченца, Рив’єра, Ак’яб, Іх’ямас; Барб’є, Б’єрнсон, Б’юкенен, Женев’єва, Ф’єзоле, Монтеск’є, Руж’є, Фур’є. б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.	У словах іншомовного походження: а) Перед йо: курйоз, серйозний. б) Коли я, ю позначають пом’якшення попереднього приголосного перед а, у: бязь; бюджет, бюро, пюпітр, мюрид, фюзеляж, кювет, рюкзак, рюш; Барбюс, Бюффон, Вюртемберг, Мюллер, Гюго, Кюв’є, Рюдберг.
для позначення пропущеного в усній мові звука чи g складу: мо' {може), все 'дно (все одно), ка 'є (каже
в іншомовних прізвищах після часток д та О: д 'Артаньян, д'Анунціо, О'Генрі, Шон О'Кейсі

Апостроф у прізвищах

Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аляб’єв, Ареф’єв, Водоп’янов, В’яльцева, Григор’єв, Захар’їн, Луб’янцев, Лук’янов, Пом’яловський, Прокоф’єв, Рум’янцев, Юр’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйов, Соловйов.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бядуля, Пясецький, Рюмін.

Апостроф у географічних назвах

Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово.

1-10 11-17

Правопис літер, що позначають ненаголошені голосні [е], [и], [о]

Правопис м'якого знака

Правопис апострофа

Ставимо апостроф